Захисники бійців: як з'явилися бронемашини класу MRAP та їхня роль на полі бою

Цей вид військової техніки не отримав такого медійного ажіотажу як дрони "Байрактар", ракетні установки HIMARS, літаки F-16 чи танки Leopard, але його важливість у ході бойових дій важко переоцінити. Доставлення бійців на передову, евакуація, захист екіпажу в неймовірно складних ситуаціях і забезпечення стрімких маневрів - це все про бронеавтомобілі класу MRAP.

Дізнавайтеся про бізнес без політичних впливів на каналі LIGA.Бізнес

Liga.Tech розкаже про виникнення й історію застосування цього різновиду техніки, сильні й слабкі сторони, які моделі перебувають на озброєнні ЗСУ та які збирається виготовляти вітчизняний ОПК.

Сам термін MRAP є абревіатурою від Mine-Resistant Ambush Protected, що означає транспортний засіб, захищений від мін та засідок. Спершу цей термін застосовувався виключно в класифікаціях армії США, але згодом, як це часто трапляється, перетворився на загальну назву для всіх транспортних засобів зі схожим концептом.

Характерними рисами МRAPів є

Прадідусем цього класу машин можна назвати австрійський броньовик ADGZ, який розробили на початку 30-х років минулого століття. Він вирізнявся V-подібним днищем, подвійними колесами на центральних осях і цікавою інженерною особливістю — замість звичної корми було ще одне місце для водія. Це дозволяло в разі потреби змінювати передню частину авто на задню і навпаки. Всього було випущено близько п'ятдесяти одиниць цієї машини.

Хоча міни активно застосовувались на всіх фронтах Другої світової війни, ідею австрійських конструкторів про резистивний до них бронеавтомобіль ніхто не підхопив. Мінні поля обходили, а якщо такої можливості не було, то в справу вступали сапери чи танки, обладнані спеціальними траками або катками.

Батьківщиною сучасних MRAP можна вважати Африку. У 1960-х роках там почалися громадянська війна в Родезії (теперішньому Зімбабве) та прикордонні конфлікти між ПАР і Намібією, Анголою та Замбією.

Загони повстанців і різних племен активно застосовували різноманітні міни та саморобні вибухові пристрої (СВП), що не лише призводило до відчутних втрат серед особового складу, але й знижувало бойовий дух військових.

Південноафриканські інженери розпочали створення бронемашини, яка зможе витримувати вибухи під днищем або колесами. Для цього вони використали V-подібну форму днища, збільшили кліренс і зробили підвіску з відривними компонентами. Однак визначальною інновацією в підвищенні рівня захисту став окремий броньований відсік для екіпажу, названий "цитадель".

Результатом цих розробок стали родезійські Spook, Leopard, Crocodile, Pookie, MAP75 та південноафриканські бронеавтомобілі Hippo, Ystervark, Bosvark, Buffel і Casspir. Остання модель вважається особливо вдалою: перебуває в експлуатації з 80-х років, отримала десятки варіантів і була закуплена 24 державами, серед яких Індія, Саудівська Аравія і навіть США. Також подібними бронеавтомобілями почали активно користуватись місії ООН, що діяли в регіоні.

Виходить, що першими, хто почав працювати над захищеними від мін автомобілями, були ПАР та колишня держава Родезія. Проте саме американський оборонно-промисловий комплекс вдосконалив ці технології та підняв їх на новий щабель, зіткнувшись з новими загрозами після вторгнення в Ірак.

Основним робочим інструментом американських військових у цій близькосхідній державі стали автомобілі "хамві". Вони використовувалися для охорони об'єктів, патрулювання та транспортування вантажів і особового складу. Однак зі зростанням спротиву з боку різних бойових угруповань ставало все більш очевидним недоліком улюбленого автомобіля Арнольда Шварценеггера: він міг забезпечити захист від стрілецької зброї, але не від саморобних вибухових пристроїв.

Обстеження саперами всіх потенційних місць закладання вибухівки було аж надто ресурсоємним, а всі спроби підвищити захист "хамві" не давали потрібного ефекту. Через це у Пентагоні задумалися про розробку нової машини, здатної впоратися з цим викликом.

У 2004 році компанія Force Protection Inc. почала постачання першого бронеавтомобіля класу MRAP під назвою Cougar ("Пума") для Корпусу морської піхоти США. Конструктори вдосконалили концепцію "цитаделі", розроблену їхніми південноафриканськими колегами, створивши захисну капсулу для екіпажу. Ця капсула була виготовлена із загартованої сталі та композитних матеріалів. Шари кевлару і керамічних пластин повинні були поглинати і розсіювати енергію вибуху, при цьому зберігаючи легкість машини.

Для підвищення шансів на виживання під час вибуху було впроваджено спеціальні амортизаційні кріплення сидінь, додаткові броньовані шари на дверцятах із механізмом відкриття, який працює навіть після суттєвих пошкоджень, а також ергономічний дизайн салону з мінімальною кількістю гострих кутів. Вікна виготовлялися з армованого скла або прозорої броні.

Cougar швидко здобула чудову репутацію: протягом першого року експлуатації модель зазнала 300 інцидентів із застосуванням саморобних вибухових пристроїв, але жоден із них не спричинив загибелі пасажирів. У період з 2007 по 2012 роки Пентагон реалізовував програму з розробки та закупівлі нових моделей MRAP.

Вони поділялись на три категорії залежно від призначення й ваги. Найлегші застосовувалися для міських операцій. Середні - для конвоїв, потреб інженерних військ і польових медиків. Найважчі - для розмінування. Всього за 5 років у американські війська було закуплено і направлено 28 000 MRAP різних моделей.

Європейські партнери США швидко усвідомили переваги цього типу техніки та розпочали закупівлю аналогічних машин для своїх підрозділів, які виконували завдання в Іраку, Афганістані та інших зонах конфліктів.

Велика Британія замовляла адаптовані версії Cougar, відомі як Mastiff і Ridgeback, для патрулювання. Однак згодом європейські країни почали створювати і виробляти свої власні моделі MRAP.

У 2011 році британська армія отримала на озброєння OCELOT, головною фішкою якого стала модульність броньованого захисту. Тобто деякі пошкоджені елементи можна замінювати прямо в польових умовах. Кілька років тому в Міноборони королівства задумались над створенням варіанту OCELOT із додаванням електроприводу.

Іншим значущим європейським представником класу MRAP став німецький KMW Dingo, який дебютував у 2003 році. У залежності від модифікації, цей броньовик може вміщати до 8 пасажирів. Dingo активно використовувався в Афганістані і отримав численні схвальні відгуки. За словами німецьких військовослужбовців, цей транспортний засіб врятував більше життів, ніж будь-який інший тактичний автомобіль на озброєнні Бундесверу. На сьогоднішній день Dingo знаходиться на озброєнні Норвегії, Саудівської Аравії та ще кількох країн.

Незважаючи на загальну ефективність MRAP у захисті екіпажу, його використання супроводжувалося низкою вагомих недоліків. Ці машини суттєво більші та важчі за інші транспортні засоби з подібною місткістю, що призводило до частого застрягання на ґрунтових дорогах і неможливості проїзду через багато мостів. Високий центр ваги підвищував ризик перекидання під час різких маневрів. Крім того, MRAPи споживали значну кількість палива, що ускладнювало логістичні операції.

Врешті-решт, високий силует цих автомобілів перетворює їх на легку мішень для противника, озброєного протитанковими ракетними комплексами.

Через це в міру згортання своїх операцій в Іраку та Афганістані США почали зменшувати свій парк MRAP. При цьому повністю від них відмовлятись не стали і залишили певну кількість на базах зберігання на випадок потреби. В основному це машини сімейства MaxxPro від компанії Navistar Defence і Oshkosh від однойменної корпорації.

Розширене вторгнення Росії в Україну продемонструвало, що бронемашини MRAP є ефективними не тільки у партизанській війні з інтенсивним використанням саморобних вибухових пристроїв. При активному застосуванні дронів і дистанційного мінування ці бронетехніки виявилися надзвичайно корисними і необхідними.

Не дивно, що поряд із протитанковими ракетними комплексами та боєприпасами, MRAPи стали постійними компонентами допомоги від західних партнерів. Найбільш поширеною машиною цього класу в українських Збройних Силах стали MaxxPro. Наші військові високо оцінили її за витривалість та маневровість, особливо відзначаючи спеціальні колеса, які після пробиття не спускаються і дозволяють продовжувати рух ще на 100-150 км. Водночас варто зазначити, що керувати цим транспортним засобом потрібно навчитись через його конструкційні особливості. У травні в мережі з'явилося відео, де MaxxPro успішно евакуює бійців під інтенсивним обстрілом ворожих сил.

Серед інших MRAPів іноземного виробництва в парку ЗСУ присутні вже згадані американські Cougar і Oshkosh M-ATV, британські Mastiff і Wolfhound, німецькі Dingo, австралійські Bushmaster, канадські Roshel Senator, турецькі Kipri і південноафриканські Mamba, передані нам Естонією з власних запасів. Під час звільнення Херсонщини в медіа "засвітились" ізраїльські Amir, хоча офіційно про їх поставки не повідомлялось. Після цього уряд Ізраїлю заявив, що надає виключно гуманітарну допомогу і пообіцяв розслідувати факт появи своїх Amir у ЗСУ.

MRAP забезпечують можливість відносно безпечного транспортування бійців безпосередньо до ворожих позицій під час штурмових операцій. Наші військові неодноразово фіксували випадки, коли лобове скло бронеавтомобіля витримувало пряме влучання з крупнокаліберного кулемета. Крім того, ці машини часто оснащені крупнокаліберним кулеметом для надання вогневої підтримки.

Безперечно, MRAP не забезпечують такий рівень захисту і не мають такої потужної зброї, як БМП чи БТР. Проте їх вартість значно нижча: наприклад, один MaxxPro коштує $1.5 млн, тоді як американський БТР Stryker - $4.5 млн. Менша ціна означає, що союзникам буде менш затратно забезпечити наші підрозділи великою кількістю MRAPів. Це, у свою чергу, сприятиме поверненню до маневреної війни. За словами військового оглядача Кирила Данильченка, саме високе насичення броньованими автомобілями цього класу дало змогу ЗСУ здійснити стрімкі прориви під час звільнення Харківщини та Херсонщини.

Україна почала роботу над власним виробництвом MRAP ще в минулому десятилітті, але результати були не надто успішними. У 2010 році КрАЗ презентував модель ASV Panther, яка була створена у співпраці з Ares Security Vehicles з Об'єднаних Арабських Еміратів. Пробна партія з 10 одиниць була закуплена ООН для миротворчих місій, а також неназвана кількість — Єгиптом. Однак на цьому розвиток проекту зупинився.

Знову над розробкою MRAP задумались вже з початком АТО. Армія відчувала гостру потребу в техніці для патрулювань, розвідки, транспортування особового складу і боєкомпомплекту. Для виконання цих завдань доводилось застосовувати порядком застарілі радянські БТРи і БРДМи (бойова розвідувально-дозорна машина) - і це в кращому випадку. Подекуди добровольчим батальйонам доводилось покладатись на кустарні броньовики - цивільні автобуси чи вантажівки, на які наварювались бронеплити і решітки.

На запит військових, конструкторські бюро почали активну роботу. Вже у 2015 році КрАЗ спільно з канадською компанією Streit Group презентував модель Shrek One. Цей броньований автомобіль міг транспортувати до 12 осіб і забезпечував протимінний захист, здатний витримати еквівалент 14 кг тротилу під колесами та 7 кг під днищем. Вартість одного екземпляра оцінювалася в $1 млн. Автомобіль отримав три модифікації, одна з яких називається "Фіона", і був проданий Національній гвардії України, а також збройним силам Сенегалу та Буркіна-Фасо.

Також КрАЗ розробив "Кугуар" - бронеавтомобіль з місткістю до 8 пасажирів та опцією встановлення бойового модулю на дах. Це може бути кулемет з калібром 7.62 мм\12.7 мм. чи 40 мм автоматичним гранатометом. Бронювання авто дозволяє захистити від стрілецького вогню стандартним натівським калібром 7.62 мм та здатне витримати вибух двох гранат DM51 під днищем.

Найбільш амбітною розробкою КрАЗу став "Ураган" - така собі спроба вітчизняних конструкторів виготовити аналог американського Oshkosh. Він може брати на борт до 14 пасажирів і обладнаний амбразурами для ведення вогню. Згідно заявлених ТТХ, корпус панцирника може витримати влучання бронебійних куль калібру 14.5 мм з відстані 200 метрів. Протимінний захист має впоратись з підривом фугасу потужністю еквіваленту 10 кг тротилу. Перша демонстрація авто відбулась ще в 2015 році, однак надалі ніякої інформації про кількість виготовлених і направлених у війська/проданих іншим державам не було.

Однією з помітних розробок стала модель "Варта" від компанії "Українська бронетехніка", яка створювалася з урахуванням потреб українських силових структур і спецпідрозділів. Ця модель здатна витримати постріли зі стандартної натівської зброї та вибух фугасу потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті. "Варта" також оснащена амортизаційними кріслами згідно зі стандартами НАТО і колесами з системою центральної підкачки та кулестійкими вставками Runflat. Транспортний засіб вміщує до 10 осіб.

Нещодавно компанія "Українська бронетехніка" презентувала оновлену модель під назвою "Варта-Редут". Ця версія відрізняється покращеним протимінним захистом завдяки додаванню бронекапсул. Крім того, збільшено пасажиромісткість транспортного засобу до 12 осіб. Про передачу цих машин для потреб військових стало відомо у квітні минулого року.

Першим MRAPом розробленим вже в розпал повномасштабної війни став Inguar 3 від української компанії Inguar Defence. Машина обладнана двома окремими бронекапсулами спереду і ззаду.

Відповідно до заявлених технічних характеристик, Inguar 3 здатний протистояти влучанням бронебійних куль калібру 7.62 мм, а також уламкам 155-мм артилерійських снарядів на дистанції 60 метрів. Інтер'єр оснащений автоматичною системою пожежогасіння, яка активується за допомогою оптичних датчиків, а також системою фільтрації повітря для захисту від хімічних загроз.

Замість дзеркал авто використовує спеціальні камери переднього, бокового і заднього огляду, а також має прилад нічного бачення.

Він показав відмінні результати під час операцій у Серебрянському лісі, де його випробовували бійці "Азову". Після тестувань до автомобіля було розроблено комплекс РЕБ, який інтегрували з бортовим комп'ютером машини. Планується серійне виробництво Inguar 3 із випуском до 200 одиниць на рік.

За порівняно невеликий період Україна перетворилася з користувача кустарних бронемашин на одного з провідних світових виробників і експлуататорів MRAPів. Наш автопарк значний і різноманітний, активно інтегрує найсучасніші розробки військової техніки. Навіть ворог високо оцінює потенціал українських бронеавтомобілів, що є красномовним свідченням їхньої якості.