Вітчизняний оборонний сектор: прорив всупереч перешкодам
Від початку широкомасштабного вторгнення спроможності української "оборонки" зросли у рази
В Україні стрімкими темпами розвивається оборонно-промисловий комплекс. Без перебільшення. Всупереч обставинам. Ми досягнули за 2 роки того, чого не вдавалося у мирний час за десятиліття. В умовах, коли підприємства ОПК перебувають під постійними ворожими обстрілами, коли зброярі відчувають фінансовий, кадровий дефіцит і не лише.
У 2022 році до експлуатації було допущено лише кілька десятків нових зразків озброєння та військової техніки українського виробництва. У 2023 році ця цифра зросла до понад двох сотень! За перші вісім місяців 2024 року Міністерство оборони кодифікувало та допустило до експлуатації в ЗСУ вдвічі більше нових зразків ОВТ, ніж за весь попередній рік. Йдеться саме про продукцію українських виробників.
Аналізуючи прогрес українського оборонного комплексу за 2,5 роки масштабної російської агресії, варто відзначити значне зростання обсягів виробництва озброєння та техніки за широким спектром номенклатури. Особливо важливо наголосити на освоєнні випуску нових зразків озброєнь і військової техніки. Зокрема, мова йде про виробництво високотехнологічної зброї.
Сучасні українські виробники озброєнь виготовляють широкий спектр військової техніки та обладнання, включаючи боєприпаси, засоби радіоелектронної боротьби, безпілотні авіаційні комплекси, наземні ракетні комплекси, броньовані машини, самохідні артилерійські установки, спеціалізовану техніку та стрілецьку зброю. Деякі моделі української зброї вирізняються унікальними характеристиками, що підтверджується їхньою ефективністю у реальних бойових умовах. Проте деталі розкривати не можу.
З лютого 2022 року у війська було поставлено майже 190 безпілотних авіаційних комплексів різних типів і призначень, близько 40 наземних роботизованих комплексів, півтора десятка нових зразків стрілецької зброї та понад 150 модифікацій боєприпасів (більшість з яких призначені для безпілотників). За деякими моделями безпілотників Україна займає провідні позиції у світі. Багато країн висловлюють зацікавленість у зброї та техніці українського виробництва, яка успішно пройшла випробування на полі бою. Це є найефективнішою рекламою.
Ми продовжуємо активно працювати над розвитком інноваційних проєктів. Завдання наших інженерів, виробників роботизованих комплексів, щоб "залізні солдати" поступово все більш замінювали людей на полі бою. Роботизовані опорні пункти стануть нашою асиметричною відповіддю на кількісну перевагу агресора у живій силі та техніці. Реалізація цього проєкту - перспектива не з далекого майбутнього.
Технології здатні змінити динаміку війни. Ми повинні мати в цьому перевагу. Водночас важливо розуміти, що росіяни також не стоять на місці і вчаться на помилках війни. У сфері технологічного розвитку ми маємо випереджати супротивника, оскільки це реальна можливість змінити ситуацію на фронті на нашу користь. Для цього потрібні швидкі рішення та максимальні інвестиції в інноваційні проєкти.
Від початку широкомасштабного вторгнення спроможності української "оборонки" зросли у рази. Це факт. Багато країн досягають таких цілей довгими роками. До прикладу, якщо говорити про виробництво безпілотників, технологічну зброю, що знищує російську техніку за мільйони доларів. На землі, у воді та небі. Які б'ють по військових об'єктах агресора у його глибокому тилу, або про ті, які потопили десятки кораблів Чорноморського флоту. Або говорити про нові засоби ураження, протитанкове озброєння, снайперські гвинтівки, які вражають цілі на рекордних дистанціях. Або про значне нарощення обсягів виробництва боєприпасів. Є прогрес у виробництві й інших зразків зброї. Але детально про це говорити не можу.
Потреби Сил оборони у зброї та техніці нині величезні. Тому розвиток вітчизняного оборонно промислового комплексу залишається абсолютним пріоритетом. Збільшення обсягів виробництва зброї та техніки за широкою номенклатурою, освоєння виробництва нових зразків ОВТ, їх масштабування - це базове завдання, бо це питання виживання держави. Наше завдання у перспективі бути максимально самодостатніми у забезпеченні потреб ЗСУ. І це дуже непросто.
Для його виконання ми стимулюємо розвиток вітчизняної "оборонки". Ми створюємо сприятливі умови для вітчизняних виробників ОВТ. Так, термін кодифікації (допущення нового зразка до постачання у війська) скорочено до 10 днів. Крім того, ми пропонуємо виробникам безкоштовно випробовувати свої вироби на військових полігонах ще на ранніх стадіях виробництва. Йдеться про проєкт під назвою "залізний полігон". Це відкритий для виробників полігон, обладнаний усім необхідним для випробувань різних типів військових виробів. Зброярі отримають необхідну допомогу військових науковців та зворотній звʼязок, яке озброєння та техніка нині нам потрібна в першу чергу і з якими характеристиками. Така практика допоможе у рази скоротити шлях від конструкторського задуму до постачання нового зразка озброєння ЗСУ.
Також треба сказати, що сьогодні обсяги виробництва ОВТ в Україні виходять за рамки наявного бюджетного фінансування. Тому ми дуже зацікавлені у тому, щоб країни-союзники закуповували зброю та техніку для ЗСУ в українських зброярів.
Ще одним пріоритетом є створення спільних підприємств. І такі підприємства вже є. Дуже важливо, що в українському ОПК почали працювати іноземні кошти, це підвищує потенціал наших оборонних виробництв. Створення спільних підприємств є взаємовигідним для обох сторін. Для нас - це необхідні інвестиції у розвиток вітчизняних оборонних підприємств та нові технології. Для іноземних партнерів, це можливість у майбутньому покращити свої позиції на світових ринках ОВТ. Бойовий досвід українських воїнів, зброї та техніки дуже цінний для світових виробників ОВТ.
Олександр Сергій, заступник міністра оборони України
